Історія існування шкільного предмета "Трудове навчання"
Свій початок навчальний предмет бере від 1866 року, коли ручну працю введено в усі початкові школи та вчительські семінарії Фінляндії в якості обов'язкового. Протягом другої половини ХІХ століття трудове навчання поступово стає обов'язковим предметом загальноосвітніх шкіл майже всього світу, у тому числі з 1884 року ручна праця починає вводитись у Росії.
Із першого року виникнення радянської школи (1918) трудове навчання включене до навчального плану, й уже в наступному році з'являється «Приблизна програма ручної праці». У ній упроваджуються ідеї розвивального значення ручної праці, зазначена потреба відокремлення від ремісницького навчання, передбачено виготовлення виробів як засіб трудового виховання та ознайомлення з технологіями, а не як самоціль.
У наступні роки предмет розвивається: пишуться нові програми, визначаються завдання та напрями їх утілення в загальноосвітній школі, але вирішення поставлених задач ускладнюється нестачею кваліфікованих учителів, браком необхідного обладнання та матеріалів. Ці труднощі впливають на ефективність трудового навчання, увага до нього меншає, і, як наслідок, предмет було відмінено в 1937 році.
Таким чином, тоді перемогла думка тих, хто з недовірою ставився до самої системи трудової школи, хто вважав за можливе вирішення накопичених проблем за рахунок знищення окремого предмета. Надалі загальноосвітня школа повинна була виконувати свої завдання без трудового навчання, яке у справі цілеспрямованого розвитку особистості вже зайняло своє особливе місце.
Майже вісімнадцять років тривав незапланований експеримент із виявлення життєздатності самостійного шкільного предмета та потреби в ньому, яким був предмет трудового навчання. Саме життя привело до безумовно позитивної відповіді. На вищому державному рівні було прийнято рішення, унаслідок якого з 1956/57 навчального року відновлюється трудове навчання в усіх класах середньої школи.
У наступні роки предмет розвивається: пишуться нові програми, визначаються завдання та напрями їх утілення в загальноосвітній школі, але вирішення поставлених задач ускладнюється нестачею кваліфікованих учителів, браком необхідного обладнання та матеріалів. Ці труднощі впливають на ефективність трудового навчання, увага до нього меншає, і, як наслідок, предмет було відмінено в 1937 році.
Таким чином, тоді перемогла думка тих, хто з недовірою ставився до самої системи трудової школи, хто вважав за можливе вирішення накопичених проблем за рахунок знищення окремого предмета. Надалі загальноосвітня школа повинна була виконувати свої завдання без трудового навчання, яке у справі цілеспрямованого розвитку особистості вже зайняло своє особливе місце.
Майже вісімнадцять років тривав незапланований експеримент із виявлення життєздатності самостійного шкільного предмета та потреби в ньому, яким був предмет трудового навчання. Саме життя привело до безумовно позитивної відповіді. На вищому державному рівні було прийнято рішення, унаслідок якого з 1956/57 навчального року відновлюється трудове навчання в усіх класах середньої школи.